Коротко про історію Мельниця-Подільська (до XVII ст. — Мельниця, до 1940 року — Мельниця-над-Дністром) — селище міського типу Борщівського р-ну Тернопіль­ської обл.

На цій території люди жили давно. Знайдено поселення скіфського часу (VI ст. до н. е.) біля Іване-Пусте у кінці 1950 років досліджували І. К. Свешніков і О. Д. Ганіна. Відкрито городище в урочищі Гай. Перша писемна згадка — початок 12 ст., в історичних джерелах у зв'язку з будівництвом замку. Починаючи з 1362 Мельниця-Подільська — власність Коріатовичів, від кінця 16 ст. — Лянцкоронських, від 18 ст. — Дуніних-Борковських. 1615 та 1672 населений пункт зазнав руйнівних нападів татар. Поселення зруйноване монголо-татарами.  1744 загін опришків Олекси Довбуша розгромив у Мельниці-Подільській маєток Дуніна-Борковського. 1767 містечко отрима­ло маґдебурґзьке право, проведення 24 яр­марків на рік.  В Австрійський період з 1772 стає— повітовим містом Заліщицького округу, починаючи з 1867 — містечко Борщівського повіту. У чер­вні 1916 на околиці Мельниці-Подільської відбувся бій між російськими й австрійськими військами — загинуло близько 20 тис. людей. Від вересня 1920 — під владою Польщі. За тодішнім адміністративний поділом було центром ґміни Борщівського повіту Тернопільського воєводства. З 1 квітня 1934 року отримала статус міста. 1935 внаслі­док пожежі згоріли десятки будинків. Згідно з шематизмом Станіславської єпархії 1938 року у Мельниці-Подільській було греко-католиків 2200, римо-католиків 1200 (з колонією), євреїв 1800. Діяла 7-класова мішана школа, з польською мовою викладання. При церкві діяли «Брацтво церквовне звичайне і Апостольства Молитви», до яких належало 160 членів.  У містечку була велика єврейська громада. 17 вересня 1939 у Мельницю-Подільську увійшла Червона Армия. В січні 1940 створено Мельнице-Подільський район (існував до 1960, коли містечко перейшло у підпорядкування Борщівського району). Від 8 липня 1941 до 6 квітня 1944 — під німецько-нацистською окупацією. У 1942 гітлерівці про­вели акцію ліквідації євреїв. 25 вересня 1942 в Мельнице-Подільській були зібрані евреї из всіх сел,  1 тыс. евреїв були вивезені в лагер Белжец, невелика група евреїв убита на місці.

Пам'ятники.

Поблизу Мельниці-Подільської ви­явлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської, черняхівської і празької культур. Є церква святого Михаїла (1722, кам'яна, ре­ставрована 1989), дзвініця.

 Споруджено братську могилу з пам'ятником воїнам РА, в якій похований Герой Радянського Союзу Я. Метяшкін (1953 (його іменем названа вулиця), пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1957), Тарасу Шевченку (1995), встановлено пам'ятні хрести на честь скасу­вання панщини (1990) і жертвам сталінських репресій (1991), збережені пам'ятні хрести козацьких часів. У  Мельнице-Подільській є пам'ятка природи — залишки старого парку (ясен бл. 300 р., біла тополя 200 р., береза по­над 100 р.).

У Мельниці-Подільській збереглося багато цвинтарів: 2 єврейських цвинтара (Мазурівка), польський цвинтар,  козацькі поховання (Замчище), старий український цвинтар (Цапівка),  новий цвинтар.

Відомі особи: У Мельниці-Подільській народилися: вчений-механік О. Андрейків, актор і режисер А. Кри­венький, історик літератури М. Пішковський, громадсько-політичний діяч Петро Касінчук, письменник, журналіст, І. Гермаківський, Фрідман Я‘аков єврейский поэт, музичний, дирегент Василь Зуляк, письменник, журналіст П. Ковальчук. Церковно-громадський діяч отець О. Капустинський, у школі навчалися доктори наук Л. Балан, В. Біляєв, вчений-філософ С. Вовк та інші.

Володимир «Мельничанин»,  
25 березня 2010 р.